Консультації для батьків

Консультація для батьків: «Сенсорний розвиток - основа формування
розумових здібностей дошкільника».

    Сенсорний розвиток дитини - розвиток її відчуттів і сприймання, формування

уявлень про зовнішні властивості предметів:їх форму, колір, величину, положення у

просторі, а також запах, смак .

     Дошкільне дитинство є періодом інтенсивного розвитку дитини. Від рівня цього

розвитку значною мірою залежить успішність її розумового, естетичного виховання, стан

сформованості загально навчальних умінь і навичок.

Значення сенсорного розвитку дітей раннього віку виражається в наступному:

• воно являє собою базу для інтелектуального розвитку дитини;

• структурує і впорядковує дитячі враження від спілкування із зовнішнім світом;

• стимулює розвиток спостережливості та уваги;

• робить позитивний вплив на естетику дитини,

• стає базою для розвитку фантазії і уяви;

• формує сенсорні еталони;

• дозволяє розширити словниковий запас;

• робить вплив на рівень розвитку слухової, зорової, образної, моторної пам’яті;

• готує малюка до взаємодії з реальним світом.

    Сенсорний розвиток відбувається протягом усього життя, але ранній вік є тим

періодом, коли дитина пізнає навколишній світ великими темпами, тобто нагромаджує і

засвоює соціальний сенсорний досвід.

Видатний науковець М.М. Щелованов називав ранній вік " золотою порою

сенсорного виховання".

   Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують

формування почуттєвого пізнання й удосконалення відчуттів і сприйняття.

До головних завдань сенсорного виховання належать:

• формування у дітей системи обстежуваних дій;

• формування системи сенсорних еталонів;

• розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній

діяльності.

Розглянемо їх детальніше.

Методика сенсорного виховання в закладі передбачає навчання дітей обстеженню

предметів.

Обстеженням називають спеціально організоване сприйняття предметів з метою

використання його результатів у тій чи іншій змістовної діяльності.

Обтеження - це основний метод сенсорного виховання дітей раннього віку.

Навчання обстеженню проводиться як спеціально організоване сприйняття

предмета з метою виявлення тих його властивостей, про які важливо знати, щоб успішно

впоратися з майбутньою діяльністю. Один і той же предмет обстежується по різному в

залежності від цілей обстеження і самих обстежуваних якостей.

Існують загальні правила для всіх видів обстеження:

• сприйняття цілісного образу предмета;

• уявний поділ на основні частини і виявлення їх ознак (форма, величина, колір та

інше);

• просторове співвідношення частин один з одним (праворуч,ліворуч, над, зверху і

так далі);

• вичленення дрібних деталей , встановлення їх просторового розташування по

відношенню до основних частин;

• повторне цілісне сприйняття предмета.

Обстеження за такою схемою допоможе дітям оволодіти узагальненими

способами чуттєвого пізнання, якими вони зможуть користуватися в самостійній

діяльності. Педагог же в свою чергу повинен створювати умови, щоб діти засвоювали

отримані знання та вміння для аналізу навколишнього середовища.

У дошкільному віці починається етап безпосереднього засвоєння і використання

сенсорних еталонів. Саме з трьох років основне місце в сенсорному вихованні дітей

займає ознайомлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами та способами їх

використання.

Сенсорні еталони - це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво

сприймані властивостей об’єктів.

Так , в області форми - це геометричні фігури ( коло, квадрат, трикутник), в

області кольору - вісім кольорів спектора. Особливе місце займають еталони величини,

так як вони носять умовний характер. Будь-який об’єкт сам по собі не може бути

великим або маленьким, він набуває це якість при порівнянні з іншим. Ми говоримо, що

кавун великий, а яблуко - маленьке, зіставляючи їх між собою. Такі відносини можуть

бути зафіксовані тільки в словесній формі.

Хоча дитина раннього віку ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, але у неї

починає накопичуватися уявлення про колір, форму , величину та інші якості предметів.

Важливо, щоб ці уявлення були достатньо різнобічними.

А це значить, що дитину слід знайомити зі всіма основними різновидностями

якостей:

• 8 кольорами спектору, білим і чорним кольорами;

• з такими формами як круг, квадрат, овал. трикутник, прямокутник;

• величиною, яка сприймається тільки в порівнянні з іншою величиною.

Поступово дитина опановує назви еталонів.

Дітей вчать застосовувати освоєні еталони якостей для аналізу предметів, вчать

порівнювати предмет з еталоном, помічати подібність і відмінність. Це дозволяє бачити

особливість предметів, бачити відоме в новому, відносити предмети до груп за різними

якостями. Оволодіння еталоном піднімає розумову діяльність дитини на новий щабель:

формується процес узагальнення на чуттєвої основі (еталон), поглиблюються процеси

аналізу, узагальнення на основі володіння еталоном.

В результаті оволодіння в процесі навчання системами перцептивних дій і

системами еталонів діти отримують широкі можливості для орієнтування в навколишній

дійсності.

Особлива роль в сенсорному вихованні дітей належить природі. Адже природа -

невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини. Важливим засобом

сенсорного розвитку дитини являється спостереження. Спостерігаючи в природних

умовах, дитина, може познайомитися з якостями предметів, їх формою, величиною,

кольором. Проте визначити їх самостійно малюк не може. Дитина навчилася тільки

дивитися , але не бачити, слухати, але не чути. Тому її треба навчити виділяти якості

предметів навколишнього оточення.

Пізнання природного оточення, спочатку, здійснюється чуттєвим шляхом, за

допомогою зору, слуху, дотику, нюху. Так під час спостереження малюки вчаться

розрізняти забарвлення листя, сприймання буде більше яскравіше, якщо вихователь

пропонує послухати шарудіння опадаючого листя. Чим більше органів чуття "задіяно" в

пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об’єкті,

явищі, а отже, тим багатшими стають його уявлення. На основі таких уявлень виникають

розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.

Сенсорний розвиток має здійснюватися у тісному зв’язку з навчанням дитини тих

видів діяльності, в ході яких він повинен враховувати і відтворювати властивості

предметів (малювання, ліплення, конструювання). Саме у цих видах діяльності перед

дітьми виникає необхідність сприймати предмети як можна точніше, повніше,

виробляється вміння обмацувати, оглядати предмети у певній послідовності. Вказівки

дорослих допомагають дитині виділяти відповідні предмети або частини, помічати

подібність і відмінність.

Гра - універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають

сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя

дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких

використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу,

мислення і мову дитини. Уміле не нав’язливе керівництво педагога діями малюка

дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання для виконання різноманітних

практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. Для розвиваючих ігор з

малюками потрібно використовувати різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, куби,

тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовується 5 видів

дидактичних іграшок:

• для нанизування (різні пірамідки);

• об’ємні геометричні;

• для викладання та викладання;

• різні форми (конуси, куби, циліндри);

• збірно-розбірні (мотрійки), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за

будь-якими якостями.

Підводячи підсумок вищевикладеного, можна зробити висновок, що в результаті

систематичної роботи по сенсорному вихованню дітей раннього віку у них виявляються

сформованими вміння і навички, які свідчать про відповідний рівень розвитку:

• діти успішно виділяють і враховують колір, форму, величину і інші ознаки

предмета;

• групують відповідно до зразка предмети за формою, кольором, величиною при

виборі з 4-х;

• співвідносять різнорідні предмети за кольором, формою, величиною при виборі з

4-х різновидів (або 4 різновиди кольору, якої форми і т.п.);

• дізнаються в різноманітних колірних плямах предмети або явища, що мають

характерну колірну ознаку (сніг, трава, апельсин і т.п.);

• активно використовують порівняльні слова-назви для позначення форм

(дах,м’яч);

• починають активно користуватися загальноприйнятими словами-назвами

кольору.

Висновок: сенсорний розвиток - основа формування розумових здібностей

дошкільника.

Консультація для батьків “Літній відпочинок дітей”

• 
  

Літо прийшло! З ним ми пов’язуємо свої мрії про відпочинок, про виїзд на природу. Особливо хочеться порадува­ти літнім відпочинком дітей. Прагнення батьків оздоровити своїх дітей — ма­буть, сьогодні єдина сила, яка здатна це реалізувати.

Отже, літнє оздоровлення дітей — справа батьків.

Шановні, татусі та мами, даємо вам де­які поради щодо організації ігрової діяльності з малечею.

Виберіть найцікавіше з того, що ми вам пропонуємо, і ваша дитина отримає вели­ку користь.

Влітку сім’ї часто бувають «на при­роді». Природа буває різною. Наприк­лад, дача — це справжня природа.

«Пікнік» — от як це називається, коли вся родина на природу їде. Збираються на цю поїздку всі дружньо. Діти іграш­ки збирають, тато — спортивне й похідне спорядження, а мама — великий рюкзак з продуктами.

Отже, виїжджаючи на дачу, викорис­тайте час з користю.

На природі можна навчити:

• самостійності;
• нічого не боятися;
• плавати, бігати, стрибати;
• багаття розпалювати (тих дітей, що доросліші)-,
• розширювати знання про рослин, тварин, природні явища;
• отримувати емоційне задоволення.

Найчастіше на пікніку збираються

різновікові компанії. Тому нехай у вас у запасі буде декілька таких ігор, які всім цікаві і зрозумілі.

«Весела естафета»

Етап перший.

Мами й тата виборюють дистанцію і показують дітям спосіб пересування. Способів безліч: як пінгвін, як конячка, задки, боком, рачки, верхом на паличці, стрибаючи з м’ячиком, затиснутим між колінами.

Етап другий.

Дорослий тримає дитину за ноги, а вона виборює дистанцію на руках.

Етап третій.

Вибороти дистанцію з шишкою на голові (або яким-небудь іншим предметом).

Етап четвертий.

У цьому конкурсі беруть участь всі члени родини: тато, мама і дитина. Мама з татом зчіплюють руки так, щоб вийшов «стілець». На цей «стілець» всідається малюк і змагання розпо­чинаються.

Кожна родина добігає до домовлено­го дерева, оббігає його і повертається.

Якщо ви в сосновому лісі, то можна вибирати ігри з шишками.

«У кого більше шишок?»

Зібрати шишки. У кого більше, той і переможець.

«Влучний стрілець»

Відзначте лінію, від якої буде вести­ся стрільба. Поставте на невеликій відстані відро або капелюх, і нехай діти вправляються в метанні, закидаючи туди шишки.

«Скільки шишок, відгадай»

Побігали, пострибали, тепер час відпочити, посидіти біля багаття і погра­ти в спокійні ігри.

Покладіть кілька шишок у непрозорий пакет або мішечок і запропонуйте маля­там відгадати, скільки їх там, підказую­чи словами «більше» та «менше».

Не забудьте взяти з собою м’яч!

В які ігри можна грати із м’ячем?

Волейбол, футбол, баскетбол… А ще?

«Швидкий м’яч»

Усі великі та маленькі гравці стають у коло і починають передавати по колу м’яч. Поступово темп гри зростає.

Якщо хто-небудь із гравців м’яч упус­тив, він залишає гру і виходить з кола. Виграє той, хто залишився останнім.

«Дожени»

Всі гравці стають у коло. Два, які сто­ять один навпроти одного, тримають у руках по м’ячу.

За командою гравці починають пере­давати м’яч по колу в одному напрямку, намагаючись, щоб один м’яч наздогнав інший. Той, у кого виявиться два м’ячі, отримує штрафний бал.

Біля багаття

Діти з задоволенням допоможуть та­там розпалити багаття.

Попросіть їх зібрати хмиз і дрова. По­кажіть, як правильно розпалювати багаття.

Тут можна співати улюблені пісні, відгадувати загадки або грати в ігри зі словами.

«Зіпсований телефон»

Одна дитина придумує слово і гово­рить його на вухо сусідові, той передає почуте наступному гравцеві. Коли слово

«обійде» коло, останній гравець пови­нен його назвати вголос.

«Асоціації» .

«Асоціації» — для старших дітей.

Поясніть їм, що таке асоціації.

Наприклад, коли ми говоримо «зи­ма», то відразу згадуємо сніг. І так далі. Перший гравець вимовляє слово, а нас­тупний швидко говорить далі.

Скажімо «Слон — Африка», «Африка — Мавпа», «Мавпа — Зоопарк», «Зоопарк — Крокодил», Крокодил — Чебурашка».

Так від гравця до гравця слово буде трансформуватися.

На пляжі

Це ігри з водою та піском. Найблагодатніша пора для цих ігор — літо. З піском так цікаво гратися!

Кожен малюк з задоволенням будує, пересипає, ліпить. Дитина, якій 1,5—2 роки, ще не може по-справжньому ліпи­ти пасочки, тому сідайте в пісок — і ліпіть самі. Малюк буде бачити, як до­рослі це роблять, і намагатиметься наслідувати.

Покажіть маляті: ось сухий пісок, ось — мокрий. Сухий можна пересипати, а з мокрого робити будівлі.

На прогулянку беріть кілька відер різного розміру. Розповідайте маляті: «У велике відро поміститься багато піску, а в маленьке — мало».

Отже, чим зайнятися на піщаному березі?

Можна, наприклад:

• «закопувати» один одного в теплий пісок;
• ходити босоніж;
• будувати з вологого піску палаци і вежі;
• рити колодязі, тунелі;
• прокладати дороги для іграшкових автомобілів;
• робити пасочки і прикрашати їх;
• «варити суп» у відрі;
• разом з батьками робити піщані фігури;
• малювати пальцями або паличкою на вологому піску.

Пляж — це не тільки пісок, але ще й вода. Річка або море, озеро або басейн.

Перш, ніж ви прочитаєте про ігри у воді, згадайте правила.

1. Увага! Увага! Не залишайте дітей у воді без нагляду!
2. Надувні іграшки і приладдя для плавання розраховані тільки на те, що дорослий перебуває поруч з дитиною.
3. Стежте, щоб малюк не перегрівся на сонці.
4. Не забувайте напувати дітлахів водою, тому що на пляжі буває дуже спекотно.

Сьогодні є безліч плавальних присто­сувань для дітей.

Це надувні ходунки, нарукавники, ласти, жилети.

«Водний забіг»

Бігати у воді дуже непросто.

Грати краще на такій глибині, щоб во­да була тільки до щиколотки. Зазда­легідь перевірте, щоб на дні не було камінців.

«Змагання крокодильчиків»

Всі діти стають крокодилчиками, вони ходять руками по дну на мілководді(обов’язково під наглядом дорослих), наздоганяючи один одного.

«Щучки та карасики»

Мама або тато будуть щучкою, а діти — карасиками. Для рибок-малят

намалюйте на пляжі будиночки-кружечки.

Карасики весело граються на прос­торі і тут з’являється «щучка». Рибки біжать з води до своїх будиночків.

Для ігор з водою можна використати гумові надувні басейни, поліетиленові ванни й тазики, поміщати в них плава­ючі іграшки, пляшечки, баночки.

Зробіть з дітьми кораблики, нехай гу­мові ляльки «вчаться» плавати, а каче­нята живуть на пісочній фермі біля «ставка» — вкопаного в землю тазика.

Якщо дитина залишилася в місті?

Як зробити, щоб дитина цікаво прове­ла літо?

Нехай у неї завжди під рукою будуть різні фарби, фломастери, олівці, плас­тилін і глина.

Яскраві, соковиті фарби на малюнках говоритимуть про те, що з дитиною все добре.

Відвідайте з малюком всі музеї вашо­го міста.

Бувайте більше на свіжому повітрі. Познайомте дитину з комахами. Особ­ливості поведінки комах, незвичне заба­рвлення, способи польоту викликають великий інтерес у дітей. Спостереження за комахами сприяє розумінню дітьми взаємозв’язків живої і неживої природи і дбайливого ставлення до неї.

Читайте дітям вірші, оповідання, каз­ки, загадуйте загадки.

Відпочити зі своєю дитиною — це чу­дова можливість побути з нею наодинці, подивитися на неї іншими очима, по­радіти тому, як вона виросла і як бага­то її цікавить.

 

Безпека дитини на вулиці
 

Чим раніше ви поясните малюкові правила безпечної поведінки на вулиці, тим вірогідніше, що він не забуде науку і зможе за потреби правильно скористатися цими уроками. Ваше завдання — навчити дитину правильно поводитися в екстремальних умовах.

Двір без небезпек. Сучасні малята починають гуляти без супроводу батьків набагато пізніше, ніж ми самі за часів свого дитинства. Але готувати крихітку до самостійних «виходів у світ» потрібно заздалегідь. Так, прогулюючись разом з малюком, обійдіть увесь двір і зверніть увагу на найнебезпечніші місця: люки, підвали, горища, будівельні майданчики. Важливо не просто сказати: «Сюди ходити не можна! Це небезпечно!» Треба пояснити дохідливо, чому саме не можна: у люк можна впасти, двері підвалу може хто-небудь закрити, і тоді дитина залишиться там (якщо малюка замкнули в підвалі, не треба кричати і плакати, краще щосили стукати в двері — так швидше хто-небудь почує і прийде на допомогу). Велику небезпеку можуть становити навіть припарковані біля будинку машини. Зазвичай малюки чітко засвоюють, що з машинами, що рухаються, треба бути вкрай обережними. А ось автомобіль, що стоїть, не викликає в них занепокоєння. Розкажіть дитині, що автомобіль може несподівано поїхати, і водій не помітить малюка, який, граючи, сховався за багажником. Тому не можна бігати, і тим більше ховатися навколо машин, а якщо під машину закотився м’ячик, треба звернутися по допомогу до дорослих. Малюки люблять грати в лікарню, магазин або «варити» для ляльок обіди на іграшковій плиті. Для цього вони рвуть рослини (траву, квіти, листя), що ростуть поблизу, збирають насіння. Однак дитина може спробувати приготовані «ліки» або ляльковий «суп» на смак. Але не всі рослини нешкідливі, як може здатися. Наприклад, у рицини, яку останніми роками часто-густо вирощують біля під’їздів будинків (у народі її називають «пальмою»), смертельно отруйне насіння. Малюкові досить проковтнути 2-3 насіннячка, щоб серйозно отруїтися. Обов’язково пояснюйте дитині, що жодні рослини, ягоди і насіння, зірвані на вулиці, не можна брати в рот. Для гри краще використовувати нешкідливі і добре знайомі рослини, наприклад кульбабу, подорожник, горобину. Гуляючи з малюком у дворі, ви маєте бути твердо впевнені, що навкруги немає відкритих каналізаційних люків. Статистика безжальна: сотні дітей гинуть і отримують травми саме з цієї причини. І тут не допоможуть жодні застереження «дивитися під ноги» і «не наступати». Захопившись рухливою грою, дитина може просто не помітити небезпеку. Тому не сподівайтеся на комунальні служби, а беріть ініціативу до своїх рук: проводьте з іншими батьками періодичну ревізію і закривайте люки дошками.

Правила екіпіровки. Одягаючи малюка на прогулянку, проведіть ревізію одягу. Краще, щоб він був без шнурків, якими можна зачепитися. Бажано, щоб взуття щільно фіксувалося на нозі і не «ковзало». Це зробить ігри дитини безпечнішими.

Життя на дитячому майданчику. Як добре, що у дворах є дитячі майданчики з гойдалками! І як одночасно погано, що вони є! Сучасні важкі залізні конструкції мають руйнівну силу. І якщо такі гойдалки на великій швидкості вдарять дитину, це може закінчитися погано. Дітлахи іноді не можуть правильно оцінити безпечну відстань. Тому ви чітко повинні пояснити дитині, що підходити до гойдалок можна тільки збоку, а обходити їх — на великій відстані. Сідати і злізати треба тільки тоді, коли гойдалки зупинені, і в жодному разі не можна з них стрибати. Розкажіть про те, до чого можуть привести порушення цих правил. Сильно вдарити малюка можуть і каруселі, якщо не дотримуватися елементарних правил безпеки.

Так само, як і у випадку з гойдалками, частіше нагадуйте крихітці, що підходити до каруселей, що крутяться, небезпечно. Спочатку треба дочекатися їх зупинки, і тільки потім сідати на сидіння. Звичайно, слід міцно триматися. Будь-який малюк знає, що драбинки, турніки, одним словом, спортивні снаряди — штука дуже цікава і весела. Вони розвивають спритність, витривалість, координацію рухів. І мама не заборонятиме вдосталь полазити і повисіти на них. Звичайно, за умови, що малюк робитиме все це з належною обережністю. Передусім зверніть увагу на покриття спортивного дитячого майданчика. Якщо це пісок, трава, тирса або, в крайньому випадку, дрібна щебинка — сміливо відпускайте туди дитину. Якщо ж майданчик забетонований або заасфальтований, краще пошукати інше місце для ігор. Навчіть дитину правильно сплигувати з драбинки або турніка. Коли дитина розгойдується на перекладині, стрибати треба в той момент, коли тіло починає рух назад. Інакше можна легко впасти.

Усілякі гірки — улюблена розвага дітлахів. Але мамам і татусям варто звернути увагу на їх стан, перш ніж дозволити своїй дитині скотитися з вітерцем. Якщо поручні або борти гірки дерев’яні, то батьки мають перевірити, наскільки добре оброблена поверхня, щоб уникнути заноз на дитячих ручках. Для дошкільнят висота гірки не повинна перевищувати 1,2 м. Перевірте, чи ціле покриття ската гірки, чи немає на ньому щербин. З «правильної» гірки крихітка скачується без зупинки до самого низу і не вилітає на землю, а затримується на спеціально підведеному виступі. Малюк повинен знати, що гірки — не місце для пустощів. Підніматися і з’їжджати треба уважно й акуратно, дотримуватися черги і в жодному разі не штовхати інших малят. Це може спричинити серйозну травму. Звичайно, увесь час стояти поряд з гіркою й опікати малюка не обов’язково. Але краще не випускати дитину з поля зору, щоб вчасно відреагувати на небезпечну поведінку дітей.

Даремно забороняти дітям лазити по деревах. Усе одно рано чи пізно вони випробують навколишні дерева на міцність. Щоб уникнути падінь і травм, краще навчити малюка робити це правильно. Передусім лазити краще тільки по старих деревах, з товстими стволами і гілками. Молоде деревце можна легко пошкодити, і воно загине, а сам малюк, ставши на тонку гілку, полетить униз. Спиратися треба тільки на товсті живі гілки і в жодному разі не на сухі. Слід спочатку перевірити міцність гілки, а тільки потім на неї ставати. І ще: стежте, щоб малюк під час лазіння чергував руки і ноги: наприклад, спочатку перехопив руку, потім переставив ногу. Опора на три кінцівки одночасно знижує небезпеку падіння.

Катання на роликах або велосипеді — заняття, корисні в усіх відношеннях, але, в той же час, досить небезпечні. Передусім, потурбуйтеся про засоби захисту маленьких спортсменів. Усілякі шоломи, наколінники і налокітники — це не просто модні «примочки», а те, що вбереже малюка не лише від розбитих колін і обідраних рук, й від травм більш серйозних. Шолом для ролера обов’язково підбирайте з приміркою. Він повинен зручно сидіти на голові, закривати чоло, але не з’їжджати на очі. Будуть незайвими і спеціальні рукавички без пальців. Кататися на роликах краще в спеціально відведених для цього місцях. З велосипедом простіше, тільки обов’язково учіть малюка бути уважним до «пішоходів» і не розвивати високу швидкість там, де є вірогідність збити когось із малюків. Якщо вам разом з маленьким велосипедистом треба перейти проїжджу частину, обов’язково зніміть його з велосипеда і переведіть через дорогу за руку, ведучи велосипед окремо. І звичайно, ніколи не випускайте маленького «гонщика» з поля зору.

Бійки — нерідка причина серйозних травм у дітей. Частіше це доля хлопченят, але зустрічаються і задиристі дівчатка, які готові «розбиратися» з кривдником за допомогою кулаків. І кулаки — це ще пів біди. Часто в хід йдуть підручні предмети: палиці, залозки, камені та ін. Одна з головних причин дуже проста: діти ще не розуміють, наскільки серйозно можна поранити супротивника цими предметами. Спрацьовує звичайний кіношний стереотип: героя вдарили по голові здоровенним булижником, а він собі не лише живий, але й цілком здоровий. Подібні сцени спотворюють уявлення наших дітей про реальну силу удару, про біль, про те, наскільки насправді крихке вразливе людське життя. І хто як не мами і татусі повинні пояснити малюкам ці прості істини? Якби з усіма дітьми говорили про можливі наслідки таких ось бійок, дитячого травматизму було б дедалі менше.

Ще одна небезпека — великі і маленькі чотириногі, причому не лише бродячі, а й справжнісінькі домашні. Йдеться не стільки про небезпечні хвороби, які можуть переносити тварини, скільки про собачу агресію, жертвами якої іноді стають діти. Безперечно, ви повинні виховувати в дитині любов і довіру до братів менших, але малюк повинен чітко знати, що собаки бувають різні і не завжди добрі. До того ж, краще взагалі не підходити до незнайомих тварин. Розкажіть малюкові, що не можна розмахувати руками або палицею біля собаки. Він подумає, що його хочуть ударити, і може вкусити. Не слід гладити незнайомого собаку. Йому це може не сподобатися. Дитина повинна знати, як поводитися, якщо напав собака. Якщо поруч немає рятівного притулку — під’їзду або дерева — не слід утікати, собака все одно наздожене. Покажіть малюкові, як треба захистити лице і шию, притиснувши підборіддя до грудей і закрившись зігнутими в ліктях руками. Дорослі обов’язково прийдуть на допомогу

Як розвивати пізнавальну активність дітей

Мета: здійснювати просвіту серед батьків з проблеми пізнавального розвитку дітей дошкільного віку та ролі батьківського виховання у формуванні активного позитивного ставлення дітей до пізнання навколишнього світу.

В. А. Сухомлинський радив: «… не обрушуйте на дитину лавину знань, не прагніть розповісти їй усе, що ви знаєте – під лавиною знань може бути похоронена допитливість. Умійте відкрити перед дитиною навколишній світ. Залишайте завжди щось недосказане, щоб дитині мажна було ще раз повернутися до того, про що вона дізналася».

Починати розвивати пізнавальну активність дітей потрібно якомога раніше. Адже якщо з дитинства мама і тато виховуватимуть творчу, зацікавлену дитину, такою вона і зростатиме. Батьки мають подивитися на світ з іншої точки зору, а точніше – побачити його очима дитини. Завдяки спілкуванню, турботі, ласці, дитина відчуває як до неї ставляться дорослі, і від цього залежить її розвиток. Чимало батьків вважають, що якщо вони дали дитині навички письма, лічби, читання, на цьому можна зупинитися. Але насправді дитині, в першу чергу, необхідно розвивати пам’ять, мислення, уяву, уважність. Для цього корисними будуть різні розвивальні ігри і вправи. Необхідно, наприклад, йдучи вулицею, розповідати дитині про птахів, комах, яких вона бачить. Також ще до школи потрібно навчити дитину правил дорожнього руху, пояснити, коли можна переходити дорогу, а коли треба почекати. Розповісти, що таке світлофор і для чого він призначений. Якщо ви сім’єю йдете в ліс, обов’язково візьміть із собою малюка, адже йому буде дуже цікаво: розкажіть про гриби, ягоди, дерева.

Пограйте з дитиною в ігри «Відгадай загадку», «Знайди однакові малюнки», «Який предмет найбільший (найменший)», «Назви різні предмети одним словом», «Вигадай і розкажи цікаву історію за малюнком» тощо.

Дозволяйте дитині самій досліджувати, обстежувати нові матеріали, іграшки, інші речі, здійснювати з ними різні маніпуляції, намагаючись зрозуміти їхнє призначення. Діти мають ставити запитання щодо предметів, подій, явищ тощо. Підтримуйте бажання пізнавати невідоме. Пропонуйте порівнювати предмети та явища, співвідносити властивості одних предметів з іншими. Нехай дитина вчиться спостерігати й орієнтуватися в навколишньому світі. Сприяйте виникненню в дитини позитивних емоцій і почуття радості від пізнання. Підтримуйте всі дитячі «де?», «чому?», «куди?», «коли?». Здатність дитини дошкільного віку дивуватися – ґрунт для формування інтересу до знань. Схвалюйте дитину, якщо вона не задовольняється простою констатацією у вашій відповіді, а хоче дізнатися, чому саме так, а не інакше. Спрямовуйте увагу дитини на певні об’єкти. Нехай вона вчиться порівнювати, шукати подібне і відмінне, відображати відношення між предметами та їхніми частинами. Разом із дитиною узагальнюйте отримані знання, заохочуйте її розмірковувати про сутьність предметів та розвивайте її інтерес до світу загалом. Виявляйте і підтримуйте стійку допитливість вашого малюка, проявлення його здібностей.

     Як організувати дозвілля дитини під час карантину.

                      (консультація  для  батьків)

Зараз  у  нас  триває  карантин. Зачинені всі освітні  заклади і, як  наслідок, батьки вимушені  теж  залишатися вдома. Як же  батькам  організувати  день, щоб діти мали можливість і  розважатися , і розвиватися? Дитині дошкільного  віку, на відміну  від школяра, потрібно допомогти організувати власну діяльність.

     Насамперед дорослі мають  організувати свій день так, щоб якнайменше  змінити  розпорядок  дня  дитини від  розпорядку дня в  дитячому закладі. Адже  карантин закінчиться, і  діти  повернуться до  звичного розміреного  життя  садочка. І краще, щоб  малюку не прийшлося  занову  до нього привчатися. Батькам потрібно розуміти, що  змінилося тільки  місце перебування  більшої  частини  дня дитини, а її діяльність  повинна  і надалі бути  такою, як і була( по можливості) , або трішки  змінена. Психологи  радять   написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і повісити його так, щоб дитина постійно його бачила. Важливо, щоб у неї були чіткі очікування з приводу того, що буде відбуватися протягом дня - коли буде час для ігор, читання і відпочинку.

День повинен починатися  з  гігієнічних  процедур,  ранкової  гімнастики,  сніданку. Протягом  дня  батьки( або інші  дорослі, які  будуть знаходитися з  дитиною  вдома) повинні  організувати  навчальну,  ігрову, самостійну  діяльність  дитини. Якщо це  дитина старшого  дошкільного  віку,  то  вона  більш  самостійна і  тому  контролювати  самостійну  діяльність  не обов’язково, а  з малюкам  молодшого  дошкільного  віку  потрібна  допомога. Навчальну  діяльність  можна організувати як до обіду,  так  і  після  денного  сну (денний  сон  теж  бажано  не  відміняти).  Програму,  за  якою  працюють в  дитячому  садочку  можна  знайти  на  сайті МОН  або  проконсультуватися   з  вихователями, в  програмі  чітко  вказані   вікові  особливості  відповідного   віку  та   знання   з  кожної  освітньої  лінії,  які  повинна   отримати  дитина,  відповідно  до  вікової категорії.   Цим  самим  батьки  можуть зорієнтуватися на  те,  що  вже  знає  їхня  дитина  і  чому  її  ще  потрібно  навчити. Так,  це   може  бути  складно, бо  існують  різні  форми  та    методи  роботи  з  дошкільнятами. Але  не  обов’язково  в  домашніх  умовах  дотримуватися  всього  цього.  Головне  - в  доступній  для  дитини  формі  пояснити  матеріал,  дати  змогу  закріпити  в  практичних  вправах (якщо  це  необхідно), бажано  використовувати  наочний  матеріал,  щоб  дитина  краще  змогла  зрозуміти  те,  що  їй  пояснюють.   На  практиці  в  садочках  використовують  дидактичний  матеріал,  роздатковий,  відео  та  аудіо записи. В  наш  час інформаційних  технологій  зробити  це  нескладно.  З  підручного  матеріалу  можна  виготовити   наочність (  матеріал  для  лічби, геометричні  фігури, цифри, літери  тощо).

Яку діяльність запропонувати дошкільнику  протягом  дня.

Ігрова

Гра завжди  зацікавлює  дитину.  Ігрова діяльність сприяє  розвитку в дитини навичок,   умінь, необхідних для самообслуговування й надання допомоги дорослим.  У  сюжетно-рольових іграх дитина   відтворює  та   моделює   прибирання, прання, одягання, прийому їжі, одягання й роздягання  на  прикладі  ляльки  чи  іншої  іграшки.

Трудова

У  малят є бажання самостійно виконувати деякі трудові  доручення  — мити посуд, накривати на стіл, підмітати. Тому  дитині   слід давати посильні трудові доручення.

Художньо-продуктивна

 Малювання,  ліплення,  аплікація,  конструювання -  це  те,  що ,  напевно, подобається  робити  дитини  найбільше.  У  цих  видах художньо-продуктивної діяльності  малюк  має  змогу  втілити  свої  задуми  та реалізувати  творчі  здібності, незалежно  від  дорослого.

  Важливо ще  й  те,  що  батьки  повинні  контролювати    перебування  дитини  перед  комп’ютером  чи  планшетом.  Потрібно   організувати  перебування  на  свіжому  повітрі.

  Дитині   корисно  буде  послухати  казку,  оповідання,  вивчити  вірш,  переказати  прочитаний  твір.  Це  можна  зробити  за  допомогою  запитань,  малюнків. Цікава  форма  роботи – складання  казки,  можливо  її  героями  будуть  нереальні  фантастичні  створіння  і  нехай  дитина  дає  волю  своїм  фантазіям,  а  дорослий  занотовує  казку  і  складає  в  скарбничку ( можливо  це  не  останній  карантин  вашої  дитини  і  таких  творів  буде  ще  багато).

  Зараз  є   багато  цікавих  настільних  ігор,  які   розвивають  логічне  мислення, пам’ять,увагу – і  це  теж  буде  цікавим  заняттям  для  дітей.

  Ще  одним   цікавим  заняттям  для  дитини  буде  дослідницька  діяльність. Можна з  дитиною  провести  досліди,  ознайомитися  з властивостями   деяких  матеріалів.

  Можна  організувати  тематичні  домашні  вечірки  або  недільники (запросити двоє – троє  друзів), підготувати  сценарій, костюми, декорації, конкурси, призи.

Деякий  час можна приділити перегляду  мультфільмів та  розвиваючих і  пізнавальних відео на   YouTube  каналі.

       Не  ізолюйте  дитину  від суспільства. Підтримуйте  контакт з  друзями  та  близькими. Дитина    може  спілкуватися з друзями   та  близькими , яких ви не можете відвідати особисто, використовуйте  відеочати.

 

Перелік  дитячих  сайтів на  допомогу  батькам: 

https://sashkaua.ucoz.ua/ «Вірші», «Казки» та «Оповідання» ви маєте можливість
почитати вірші, казки та оповідання для дітей різних авторів.
http://posnayko.com.ua/ Журнал "Пізнайко": вірші, казки, творчість.
https://www.solnet.ee/ Розвиваючі, навчальні ігри для самих маленьких та ще багато
цікавого і для батьків.
http://edugames.rozumniki.ua/ навчальні програми для дошкільнят та дітей молодшого
шкільного віку з інтерактивними вправами, веселими анімованими персонажами,
яскравими сюжетами та звуковим супроводом
https://childdevelop.com.ua/ завдання на логічне мислення, підготовка руки до письма
тощо
http://detsky-mir.com/ завдання для дітей різного віку, аудио книги, підготовка до
школи, творчість
http://www.raskraska.com/ Раскраски для детей - бесплатно распечатать, скачать,
раскрасить онлайн