Методична скарбничка

 

Консультація на тему

«Активізація розумової та мовленнєвої діяльності дітей: навчання розповіді за картиною.»

“Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку і неосяжну велику і багатогранну річ, як мова, треба її любити”.  В.О.Сухомлинський

 

 

 

         Оволодіння рідною мовою є найважливішою умовою успішності дитини в соціальному та інтелектуальному розвитку, а також у засвоєнні дитиною різних видів діяльності та творчості. Мова супроводжує і збагачує пізнавальну діяльність дітей, робить більш усвідомленою трудову діяльність дітей, збагачує ігри, сприяє виявленню творчості і фантазії в зображувальній діяльності.

         Розвиток мовлення – складний психічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він обумовлений розвитком діяльності спілкування з дорослими та однолітками. Розширення змісту потреб у спілкуванні спрямовує увагу дитини на нові аспекти дійсності : на пізнання світу людей і взаємин з оточенням, світу природи, предметно-практичної та художньої дійсності. Нові потреби спілкування зумовлюють потребу і в нових засобах, які мають допомогти реалізувати нові цілі. Так створюються передумови для збагачення лексики дитини, для більш розгорнутої і повнішої передачі нею своїх думок і переживань.

         Велике значення в навчанні дітей розвитку мовлення мають художні засоби. Під впливом художніх засобів у дітей виховуються потреби :

-         у пізнанні світу через літературні твори ;

-         у книжці як засобі самоосвіти, що породжує прагнення самому навчитися читати ;

-         у милування красою художнього слова, збагаченні свого активного мовлення найкращими літературно-мовними  формами (фразеологізмами, прислів’ями, образними виразами) ;

-         у комунікації художнього змісту, висловлюванні власних думок, запитань, умовисновків ;

-         у гарному настрої, позитивних емоціях, пов’язаних зі сприйняттям художнього слова та творів образотворчого мистецтва.

Є низка інноваційних підходів, методів, технологій, які використовуються в освітньому процесі з мовленнєвого розвитку дітей.

Загально визначеною інновацією є методика А.М.Богуш та               Н.В. Гавриш, яка увібрала в себе та враховує усі новітні підходи та технології.

Прогресивною, на думку А.М.Богуш та Н.В. Гавриш, є така позиція, за якою пропонується активна, дослідницька діяльність дитини зі сприйняття літературного твору, момент її співтворчості з автором. “Проживання”, прийняття дитиною літературного твору, можливість “грати” з художнім словом надають процесу сприймання більш глибокого змісту, загострюють увагу на мовному матеріалі, примушують замислитися над значенням використаних у тексті слів і виразів, сприяють  збагаченню мовлення, формуванню його образної виразності. Тому засобами художньої літератури слід розвивати не тільки лексичну, граматичну, фонетичну компетентність, а і виховувати культуру мовлення дошкільнят, розвивати поетичний слух, прищеплювати любов до художніх творів як мистецтва слова.

У процесі навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення.

Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з них є те, що слід добирати лише такі літературні тексти, які дитина може самостійно відтворити. Важливе значення для успішного переказу має мова твору : вона має бути простою для відтворення, але водночас, образною, виразною, з використанням діалогів ; не містити незнайомих, складних для розуміння та відтворення слів. Особливого значення набуває динамічність сюжету. Діти легко відтворюють навіть об’ємні тексти, якщо вони з динамічним сюжетом. Щодо обсягу, то в методиці це питання залишається дискусійним. Краще виокремити заняття, на яких діти переказують знайомий текст, і такий текст може бути досить об’ємним, та заняття, на яких переказують незнайомий текст. І в цьому разі текст може бути коротким, щоб діти краще його запам’ятали.

Види (способи) переказу.

Повний (цільний переказ) -  одна дитина переказує весь текст. Варто використовувати саме цей спосіб, якщо текст короткий. Його недоліком є те, що якщо вихователь не націлює дітей на виконання будь-яких специфічних творчих завдань за текстом, у дітей дуже швидко знижується інтерес до переказу.

Переказ за частинами (командами) – краще якщо діти самі обирають команду, домовляються, яку частину переказуватиме. Переваги цього способу – в переказі бере участь більше дітей ; діти уважно слухають не тільки власне, а й мовлення товаришів.

Колективний переказ – діти по черзі послідовно промовляють текст твору. Обсяг висловлювання визначає вихователь – це може бути речення або епізод. Позитив – майже вся група дітей зберігає активність, увагу до тексту впродовж всього заняття, діти навчаються стежити за мовленням іншої людини, продовжувати розповідь.

Інсценування за ролями. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, дібрати атрибути, елементи костюма, обговорює з ними характер персонажів, радить обрати правильну інтонацію. Позитив – живий інтерес до тексту, висока активність дітей протягом усього заняття, гарний емоційний тонус, можливість формування інтонаційної виразності мови.

Творчий переказ. Цей спосіб варто застосовувати у старшому дошкільному віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Творчий переказ – це відтворення з виконанням творчих завдань. Наприклад, переказ від першої особи (від імені героя), придумування епізодів, про які в тексті лише згадується, введення нових персонажів, придумування нових початку  і закінчення. Цей вид переказу можна пропонувати лише в тому разі, якщо діти добре засвоїли текст.

Вибірковий переказ .  іноді доречно запропонувати дітям переказати найбільш цікаві в мовному плані фрагменти, визначені вихователем або обрані дітьми за бажанням.

У старшому дошкільному віці, крім добре знайомих дітям казок та оповідань, доречне використання для переказу незнайомих текстів. Вимоги до творів такі : мати невеликий обсяг, щоб діти могли їх запам’ятати та переказати, простий легко відтворюваний сюжет, яскраву, виразну мову, без вживання незнайомих або важких для промовляння слів. Доречно використовувати, казки М.Коцюбинського, короткі казки та оповідання В.Сухомлинського, К.Ушинського.

Глибше зрозуміти, краще запам’ятати літературний твір та відтворити головну сюжетну лінію його допомагає використання символічних моделей (за методом Л.А.Венгера), різні види моделювання підходять для дітей будь-якого віку : модель кольорова, модель за розміром, за формою, зображувальна модель.

Використання деяких елементів казкотерапії (ігри, вправи, казкові сюжети, ситуації) розвивають не тільки мову дітей, а допомагають вихователям позбавити дошкільнят від агресії, егоїзму, замкнутості, психологічно і морально підготувати до життєвих проблем.

Вирішувати педагогічні завдання, знаходити нові ідеї і бути в постійному пошуку допомагає сучасна технологія ТРВЗ. Відповідно до цієї теорії діти вчаться по своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати хід подій, вигадувати казки, розв’язувати казкові завдання.

Картина – один з головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства.

Види картин, що використовуються в освітньому процесі дошкільного закладу.

Картини за форматом :

-         демонстраційні;

-         роздаткові.

Картини за змістом :

-         дидактичні (предметні і сюжетні);

-         художні.

Картини за характером зображення :

-         реальні ;

-         фантастичні;

-         символічні ;

-         гумористичні ;

-         проблемно-загадкові.

Картини за способом функціонального застосування :

-         атрибут гри ;

-         предмет обговорення ;

-         дидактичний матеріал ;

-         джерело натхнення для власної творчості.

Картини за тематикою :

-         про світ природи ;

-         про світ предметів ;

-         про світ мистецтва ;

-         про світ стосунків.

Картини, малюнки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовуються в освітньому процесі як засіб розумового, естетичного та мовленнєвого виховання.

Численні спостереження та аналіз вихователів за картиною дали змогу виокремити типові помилки щодо організації процесу сприймання дітьми картин.

·        Запитання -  майже єдиний прийом у першій частині заняття.

Дошкільнятам важко перебувати тривалий час у статичному положенні, якого вимагає бесіда за запитаннями. Застосування ігрових прийомів, емоційно-образних пластичних етюдів, творчих завдань тощо активізує процес сприймання, сприяє підвищенню його результативності.

·        Кількість запитань добирається за принципом “Що більше – то краще”.

Кількість запитань за змістом картини залежно від віку дітей може змінюватись від 3 до 4 у молодшому віці, до 8-10 у старшому. Важлива не кількість, а їхня різноманітність.

·        Пререважна більшість запитань мають репродуктивний характер, тобто є запитаннями про очевидне. Надмірне захоплення ними гальмує процес мислення, гасить інтерес до картини.

Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Запитання слід ставити так, щоб примусити дитину шукати відповідь через аналіз побаченого. Дітям подобається відчувати себе розумними, їм до вподоби усілякі несподіванки, загадки.

·        Вихователі нерідко добирають типові трафаретні запитання, пов’язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановлення найпростіших зв’язків між елементами зображення.

Такі запитання роблять заняття від початку приреченими, причому стає неможливою будь-яка ініціатива, зайвою виявляється активність та самостійність, оригінальність думки кожного учасника заняття. Діти спроможні лише наслідувати зразок розповіді вихователя та чекати, нудьгуючи, закінчення заняття.

         Отже, маючи за мету активізацію інтелектуальної та мовленнєвої діяльності дітей у процесі сприймання картини, потрібно ретельно продумати першу частину заняття.

         У старшому дошкільному віці бесіду за змістом картини можна починати з аналізу її первинної чи пошуку більш вдалої, точної назви : “Картина називається  “Золота осінь” Як ви вважаєте, чому саме так вона називається ? Що означає слово “золота” ?” – звертається до дітей вихователь після мовчазного розгляду. – “Як, на вашу думку, можна було б назвати її по іншому ? Поясніть свій варіант.”. Це дає змогу дітям осягнути, оцінити картину загалом, щоб далі перейти до детальнішого її розгляду.

         Запитання щодо дій та характеру персонажів полегшують для дітей виокремлення частин картини, сприяють глибшому її розгляду. Ефективним прийомом, окрім запитань, є творче завдання “віртуальні діалоги”, яке допомагає уявно увійти в ситуацію, що зображено на картині.

         Нерідко діти відчувають труднощі у складанні самостійної розповіді, у таких випадках доречно використовувати прийом сполученого (суміжного) мовлення (дорослий починає фразу, а дитина її продовжує), це допоможе дітям добирати репліки, підтримувати діалог.

Одними з найскладніших для дітей виявляються запитання,  пов’язані з оцінкою емоційного стану, описом настрою, особистісних якостей тощо. Причиною тому може бути обмаль потрібних для визначення емоційного стану слів та словосполучень. Стимулами у цьому разі можуть бути пластичні етюди, пропозиції повторити рухи, міміку, позу героя картини, спробувати увійти у його стан і розповісти про це словами.

Ефективним доповненням до бесіди за змістом картини є методика сприймання зображеного на картині різними органами почуттів, розроблена російським науковцем І.М.Мурашківською. методика побудована на принципах ТРВЗ і спрямована на формування в дітей умінь сприймати зображення через уявні можливі відчуття від зіткнення з різними об’єктами, уявні звуки, смаки та аромати і навчання передавати їх у зв’язному висловлюванні.

Дітям можна запропонувати зосередитися на окремих об’єктах картини, знайти уявні варіанти можливих звуків і слів (аналогічно ароматів, відчуттів тощо), що визначають ці звуки, відчуття, імітувати їх, складати діалоги від імені персонажів. Заохочення дітей до виконання цих творчих завдань забезпечить високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дасть змогу зберегти протягом усього заняття гарний настрій та живий інтерес дітей до процесу сприймання, і, що важливо, бажання висловити свої бажання у власній розповіді.

Отже, успішність, продуктивність другої частини заняття, тобто якість дитячих розповідей  значною мірою залежить від продуманої ретельно проведеної першої частини заняття, яка забезпечує глибоке сприймання та усвідомлення дітьми картини.

Традиційно в методиці розвитку мовлення дітей провідним прийомом навчання розповідання за картиною вважається зразок розповіді вихователя.

Хоча таке застосування зразка як прийому навчання розповідання в загальній картині дошкільної освіти виглядає логічною, проте вихованці  нерідко виявляються такими “прив’язаними” до нього, що не можуть позбутися його навіть у старшому дошкільному віці. Позитивною рисою зразка є те, що , з одного боку він виступає орієнтиром, показує дітям, як треба складати розповідь, з іншого боку, за умови захоплення зразком, відбувається гальмування самостійної думки й ініціативи дитини в доборі мовних засобів її адекватного висловлювання.

Однак, не відмовляючись від зразка як від прийому навчання, результативнішим вважається структурно-синтаксична схема описової та сюжетної розповіді (розроблено Л.Г.Шадріною), супровідне мовлення та такий прийом, як розповідь командами.

Важливого значення набувають у процесі розповідання за картиною оцінка та аналіз розповідей дітей.

Діти старшого дошкільного віку беруть активну участь в анафаза власних розповідей та розповідей своїх товаришів. Цей момент на занятті варто використати для вдосконалення зв’язного мовлення дітей, спрямовуючи їх на більш вдалу лексичну заміну, добір та проговорення додаткових варіантів щодо характеристики образу, сюжетної лінії, будови речення, структури розповіді тощо. Тобто це не просто вказування на помилки, а визнання інших варіантів висловлювання.

Розглянемо специфіку проведення занять зі складання порівняльного опису двох картинок, іграшок або предметів та методику навчання розповідання за серією сюжетних картинок.

У старшому дошкільному віці для порівняльного опису доречно використовувати не тільки предмети, іграшки, а й репродукції пейзажних картин. Для порівняння краще добирати картини, на яких одні й ті самі природні явища (дощ, сніг, відлига, спека), але картини відрізняються за настроєм, характером, способами зображення. Можна також порівнювати картини одного художника, або різних художників, на яких об’єкти природи зображено в різні пори року. Логічна структура заняття залишається як і раніше : спочатку послідовне розглядання картин за запитаннями, потім зіставлення, причому спочатку виокремлюються протилежні ознаки, а потім, ознаки за схожістю.

Ефективна методика навчання дітей розповіданню за серією картин.

Методика проведення цього виду занять відрізняється п’ятьма способами подання дітям картин. Розкриємо ці варіанти.

         Перший спосіб передбачає послідовний розгляд картин, з яких відкрита на початку заняття лише перша.

         Другий спосіб полягає в одночасному поданні дітям усіх картинок, які вони самі мають розмістити в логічній послідовності.

         Третій спосіб – три перші картини закриті, остання відкрита.

         Четвертий спосіб  відрізняється тим, що на початку заняття відкривається перша та остання картинки.

         П’ятий спосіб  характеризується відкриттям картинок через одну.

         У перспективному плануванні бажано чергувати різні види занять з навчання розповідання.

 

 

Мовні ігри

 

1.  Логічні ланцюжки.

Виставляємо картинки. Діти по черзі складають речення, пов’язані за змістом. Утворюють розповідь.

Наприклад : бабуся – подвір’я – корова – молоко – діти тощо.

2.  Розкажи мені про…

Розкладаємо будь-які картинки, і діти від імені однієї з них, розповідають про те, чим для цієї картинки є : пора року, будь-який герой картини, чим він їм подобається, чим  ні.

3.  Створимо казку разом.

Викладаємо картинки зображенням донизу. Кожна дитина бере собі картинку і починає розповідати, інша продовжує і т.д.

4.  Складання казок за кольоровими кружечками.

Кожна дитина опускає руку до скриньки і витягує кружечок. Його колір викликає в уяві дитини певний образ (аналогія за кольором). Вихователь : “Чи правда, чи неправда, було таке, чи ні, а казці мовиться…”. Дитина продовжує, діставши кружечок.

5.  Склади найдовше речення.

Беремо одну картинку і складаємо речення. Потім поширюємо його, підбираючи означення, обставини, додатки.

6.  Вигадай історію.

Дитина має вигадати історію від будь-якого героя картини. Діти відгадують, хто це розповідає.

7.  Шукаю друзів.

Діти шукають для героїв картини друзів і пояснюють, чому саме так думають.

8.  Поетичний ланцюжок.

Діти підбирають рими до поданих слів.

9.  Телефонна розмова.

Діти перевтілюються на героїв картини і розмовляють між собою по телефону.